У магазині самообслуговування покупець сам підходить до холодильного обладнання, discussion (https://stemacumen.net/blog/index.php?entryid=174187) знаходить потрібну категорію, порівнює товари та забирає упаковку. Тому холодильна зона повинна бути зрозумілою без постійної допомоги продавця.
Планування варто почати зі схеми торгового залу. На ній потрібно позначити основні напрямки руху людей, популярні категорії та точки, де покупці можуть зупинятися.
Навіть велика холодильна зона залишається зручною, якщо покупець може швидко зрозуміти структуру асортименту. Для цього товари групують за зрозумілими категоріями та сценаріями покупки.
При цьому маркетингове сусідство не повинно суперечити вимогам до зберігання конкретної продукції. Спочатку визначають допустимі умови, а вже всередині сумісних груп формують торгову логіку.
Простір перед холодильним обладнанням фактично стає зоною прийняття рішення. Чим ширший асортимент, тим імовірніше, що покупці проводитимуть біля нього більше часу.
При плануванні потрібно перевірити, чи може один покупець зупинитися перед обладнанням, не блокуючи рух інших відвідувачів. Конкретні розміри проходів визначаються плануванням приміщення та відповідними вимогами.
Товар на різних рівнях сприймається по-різному. Частину асортименту покупець бачить одразу, для іншої продукції потрібно нахилитися або змінити положення.
Розподіляючи асортимент за рівнями, варто враховувати частоту покупки, габарити упаковки, вагу та зручність доступу. Максимальне заповнення кожної полиці не завжди створює найзручнішу експозицію.
Товар може бути добре видимим, але незручним для фізичного доступу. Особливо це помітно при глибокій викладці, великих упаковках або щільному заповненні полиць.
При проектуванні часто детально продумують покупця, але забувають про працівника, який десятки разів протягом зміни працює з холодильним обладнанням.
Чим коротший та зрозуміліший маршрут поповнення, обладнання для продуктів тим простіше підтримувати холодильну викладку протягом дня.
Схема, яка чудово працює при двох покупцях, може виявитися незручною при десяти. Тому холодильну зону потрібно оцінювати за сценарієм максимального реалістичного навантаження.
Коли бізнес уже розуміє сценарій використання, порівнювати моделі значно простіше. Замість абстрактного питання «яка вітрина краща» з’являється перелік конкретних вимог.
При розгляді холодильного обладнання AVS можна зіставляти характеристики конкретних моделей із підготовленим сценарієм магазину: температурними вимогами продукції, необхідною експозиційною площею, способом доступу та доступним простором. Конкретні параметри потрібно перевіряти за актуальною документацією виробника.
Перед остаточним формуванням викладки корисно пройти холодильну зону двічі: спочатку як покупець, потім як працівник.
Холодильна вітрина є лише одним елементом системи. Поруч існують товарні категорії, маршрути покупців, процес поповнення, цінники, проходи та внутрішні операції персоналу.
Якщо холодильне обладнання підібране відповідно до асортименту, правильно розташоване на маршруті та зручне для щоденного поповнення, зона стає органічною частиною торгового процесу.
Саме взаємодія покупця, персоналу, продукції та обладнання визначає практичність рішення.
Copyright Colori e Parole ©Tutti i diritti sono riservati
Scrivici su Whatsapp!